Промова Джорджії Мелоні щодо України, у якій вона розкритикувала угоду Трампа з Путіним

Кілька днів тому Дональд Трамп оголосив про угоду з диктатором Володимиром Путіним щодо закупівлі великих обсягів російського дизельного пального.

Аморальна винагорода від Трампа Путіну за масові вбивства мирних жителів в Україні
Росія вбиває понад п’ятдесят українських цивільних у двох жорстоких масових убивствах

Ця угода, яка є ударом у спину українському народу, викликала широку критику як у Сполучених Штатах, так і в Європі. Така критика є цілком обґрунтованою, адже Трамп знову стає на бік загарбника проти нації, що зазнає нападу, — зраджуючи не лише Захід, а й самі ідеали захисту свободи, які є одними з основоположних принципів Сполучених Штатів.

Учора прем’єр-міністерка Італії Джорджа Мелоні розкритикувала цю угоду під час виступу в італійському Сенаті. Як вона робила це від моменту свого вступу на посаду 22 жовтня 2022 року, Мелоні чітко підтвердила свою підтримку України, засудила кремлівську стратегію терору проти українського народу, попередила про «повернення імперіалізму радянського зразка, від якого Європа потерпала протягом півстоліття», а також зазначила, що угоду між Трампом і Путіним вона вважає «надзвичайно ризикованим рішенням».

Мелоні заявила, що «зростання цін на пальне зумовлене насамперед війною в Ірані, а не конфліктом в Україні. Тому наслідки цього рішення є невизначеними, тоді як ризики — цілком очевидні. Легітимізація Москви в той час, коли її бомби продовжують падати на українські міста; нові надходження для фінансування війни; фактичне послаблення дії санкцій — усе це чинники, які ми не можемо ігнорувати. Вони суперечать тим заходам, яких досі вживали західні держави, зокрема й Сполучені Штати, щоб змусити Путіна сісти за стіл переговорів».

З повним текстом виступу Мелоні (італійською мовою) можна ознайомитися тут. Повний відеозапис її виступу, опублікований Палаццо Кіджі, можна переглянути тут. Частина, присвячена Україні, розпочинається на позначці 10:55; відео налаштоване так, щоб відтворення починалося саме з цього моменту (воно італійською мовою, але у програвачі можна увімкнути автоматичні субтитри українською):

З огляду на значущість цього, нижче наводжу переклад українською мовою її висловлювань щодо України:

«Звісно, ​​ми повертаємося до теми України. Тим часом Росія розпочала нову осінню кампанію проти України. Не маючи змоги просунутися на фронті, Москва вдається до дедалі жорстокіших атак на цивільне населення: електростанції, житлові будинки, лікарні — і навіть автобуси, що везуть людей на роботу, як це було під час жахливої ​​трагедії в Краматорську.

Це стратегія, за допомогою якої Росія прагне підкорити український народ через терор, холод і темряву — просто тому, що їй не вдалося досягти успіху на полі бою. Більше того, факти спростовують пропаганду Кремля — а також пропаганду тих, хто тут, в Італії, її повторює. З початку року Москва просунулася зовсім незначно, а лише за вересень втратила значну частину того, що їй вдалося захопити в попередні місяці.

Ця патова ситуація виникла не на порожньому місці. Вона стала наслідком мужності українського народу та підтримки з боку Заходу, зокрема й Італії. І я залишаюся переконаним, що цей глухий кут — єдиний дієвий інструмент, який ми маємо, щоб змусити Росію сісти за стіл серйозних переговорів.

Я знаю, що з цього питання точаться палкі дискусії — як у цій залі, так і серед різних політичних сил. Я поважаю це і навіть розумію, адже ніхто в цій залі не хоче війни. Усі ми прагнемо миру. Різниця полягає лише в тому, як, на нашу думку, цього миру можна досягти.

На мою думку, підтримка України — це не альтернатива миру; це те, що робить мир можливим. Адже якщо агресор може просто вимагати капітуляції свого супротивника, навіщо тоді взагалі вести переговори? Але капітуляція — це не мир, це завоювання. Якби Україна завтра припинила захищатися — як дехто очікує або пропонує, — миру б не настало. Натомість ми стали б свідками окупації європейської держави та повернення імперіалізму радянського зразка, від якого Європа потерпала протягом півстоліття.

Особисто я не сумую за тими роками — я не сумую ні за російськими танками, що придушували повстання в Празі та Будапешті, ні за Берлінським муром. І ніхто й ніколи не переконає мене, що капітуляцію тих, хто захищає власну свободу, можна назвати «миром». Мир, якого ми прагнемо — і над побудовою якого працюємо, навіть ціною відмови від консенсусу, — це справедливий мир; адже лише справедливий мир може бути тривалим і лише він здатний захистити Європу та наші власні інтереси.

Тому позиція уряду залишається незмінною.

Підтримка Києва — з особливим акцентом на цивільному населенні, — подальший тиск на Москву та євроатлантична єдність залишаються наріжними каменями нашого підходу.

У цьому контексті ми також повинні взяти до уваги угоду щодо російського дизельного пального, про яку минулої п’ятниці оголосив президент США Дональд Трамп. Я вважаю це рішення надзвичайно ризикованим.

Звісно, ​​ми всі розуміємо й поділяємо необхідність стримування цін на енергоносії, що впливають на добробут родин і бізнесу, зокрема й в Італії. Однак ми мусимо пам’ятати, що зростання цін на пальне зумовлене насамперед війною в Ірані, а не конфліктом в Україні. Тому наслідки цього рішення є невизначеними, тоді як ризики — цілком очевидними. Легітимізація Москви в той час, коли її бомби продовжують падати на українські міста, отримання нових надходжень для фінансування війни та фактичне послаблення дії санкцій — це фактори, які ми не можемо ігнорувати; вони суперечать діям, які західні держави — включно зі Сполученими Штатами — досі вживали, щоб змусити Путіна сісти за стіл переговорів.

Інша річ — перемир’я між сторонами щодо електростанцій; Італія, безумовно, підтримує таку ідею. Ми вдячні президенту Зеленському за те, що він одразу заявив про повну готовність України до такого кроку. Тепер ми сподіваємося, що Росія вчинить так само і припинить атаки на українські електростанції.

Крім того, у такий складний час, коли існує безліч чинників, на які ми не можемо вплинути, є принаймні дещо, що залежить від нас: не допустити, щоб Європа залишалася осторонь. Адже умови миру, що стосуються нашого континенту — а отже, і нашої безпеки, — не можуть бути визначені без нашої участі.»

---

Зображення: Palazzo Chigi.