Поразка Трампа на проміжних виборах: передбачуваний наслідок приниження

Цього вівторка у Сполучених Штатах Республіканська партія зазнала серйозної поразки на проміжних виборах.

Промова Джорджії Мелоні щодо України, у якій вона розкритикувала угоду Трампа з Путіним
Аморальна винагорода від Трампа Путіну за масові вбивства мирних жителів в Україні

Масштаби цієї катастрофи такі, що демократи здобули більшість як у Сенаті, так і в Палаті представників — це стане вагомим стримувальним фактором для консервативної політики, про що я, відверто кажучи, шкодую. Ба більше, демократи перемогли в Техасі — одному з найміцніших оплотів Республіканської партії — вперше за 31 рік. І це ще не найнесподіваніший результат: вони також здобули перемогу в Канзасі — чого їм не вдавалося досягти з 1932 року.

Як відомо, я належу до правих поглядів, є класичним ліберал-консерватором і глибоко шаную Рональда Рейгана — одного з найкращих президентів Сполучених Штатів за останнє століття. Саме тому протягом останніх двох років я критично ставився до деяких рішень Трампа; вони є зрадою консервативних принципів та ідеалів захисту свободи, на яких ґрунтується справжня велич Сполучених Штатів.

Трамп без вагань зрадив Україну, ставши на бік масового вбивці й ворога Заходу — Володимира Путіна, який уже понад чотири з половиною роки чинить усілякі звірства в межах жахливого вторгнення в європейську державу. Український народ продемонстрував гідний захоплення патріотизм — якість, яку Трамп не посоромився зневажити, неодноразово дорікаючи Зеленському за те, що той не уклав угоду із загарбниками.

Останніми місяцями ми також стали свідками того, як Трамп уклав угоду із соціалістичною диктаторкою Делсі Родрігес — зрадивши венесуельських демократів — в обмін на отримання доступу до нафти цієї країни. У травні, після зустрічі з комуністичним диктатором Сі Цзіньпіном, Трамп відвернувся від Тайваню — вільного Китаю. Це стало новим свідченням того, наскільки легко диктатори можуть впливати на позицію нинішнього американського президента (спочатку диктатор із Москви, а тепер — із Пекіна). Цього понеділка, за кілька годин до згаданих вище виборів, Трамп також відвернувся від Ізраїлю, поступившись кампанії, яку ведуть антисемітські ліві сили у Сполучених Штатах, а також тиску з боку антисемітських ультраправих — угруповання, чий вплив усередині руху MAGA дедалі зростає.

До цих випадків зради союзників Сполучених Штатів можна додати колосальні дурниці, яких припустився Трамп у сфері мит — перетворивши їх на інструмент покарання дружніх до США країн лише за те, що ті мають позитивне сальдо торговельного балансу, — і все це на тлі послаблення санкцій проти Росії. Також не варто залишати поза увагою й інші дії чинного президента США — дії, що викликають серйозні сумніви щодо його адекватності, — як-от його прагнення анексувати Канаду та Гренландію. Це спричинило непотрібну й гостру дипломатичну напруженість у відносинах із двома державами, які тривалий час були близькими союзниками Сполучених Штатів.

Я не заперечую, що Трамп зробив певні кроки, вигідні для консервативних цінностей, але якою ціною? Чи справді було необхідно вдаватися до всіх цих актів зради та такої безрозсудної поведінки? Окрім конкретних рішень та ідеологічної спрямованості, що може за ними стояти, Трамп продемонстрував стиль політики, неприйнятний для демократії. Він виявив такий рівень нарцисизму й авторитаризму, який заслуговує на критику — незалежно від того, чи йдеться про соціаліста, як-от Педро Санчес, чи про когось на кшталт чинного президента США. Я утримаюся від навішування конкретних ярликів, оскільки Трамп довів, що він не консерватор, а радше безпринципний опортуніст, який часто керується лише власними примхами або особистою вигодою — риса, яку він, до речі, поділяє із Санчесом.

У березні минулого року я попереджав тут, що Трамп розколює консервативний рух, створюючи прірву, яку буде важко подолати. Тоді я мав на увазі його зраду України — до чого тепер можна додати все інше, про що я щойно згадав. Цього вівторка проміжні вибори показали, якої значної шкоди Трамп завдав консервативній справі у Сполучених Штатах, посприявши переконливій перемозі Демократичної партії, чиє соціалістичне крило дедалі більше посилюється і все тісніше зближується з ісламістським рухом. У Трампа залишилося два роки президентського терміну, щоб виправити заподіяну ним шкоду. Відверто кажучи, я сумніваюся, що він це зробить. Принаймні, сподіваюся, що Республіканська партія почне шукати більш розсудливого кандидата — людину, здатну вберегти нас від цієї катастрофи напередодні наступних президентських виборів.

Європейські праві мають зробити висновки з того, що сталося у Сполучених Штатах — не лише тому, що це може зашкодити їхнім електоральним перспективам, а й з міркувань елементарної порядності. Плазування Трампа перед Росією викликає відразу; воно — цілком слушно — розчарувало багатьох консерваторів у США. Навіть якби така поведінка давала якісь виборчі переваги (чого насправді не сталося), поступки ворогам Заходу ведуть правих до загибелі. Це стосується України так само, як Ізраїлю чи Тайваню — трьох вільних націй, які йдуть на величезні жертви, захищаючись від тоталітарних режимів, таких як Росія, Іран і комуністичний Китай.

Європейським правим варто зробити висновки з того, що сталося у Сполучених Штатах — не лише тому, що це може зашкодити їхнім електоральним позиціям, а й з міркувань елементарної порядності. Плазування Трампа перед Росією викликає відразу і — цілком слушно — розчарувало багатьох консерваторів у США. Навіть якби така поведінка давала якісь виборчі переваги (чого насправді не сталося), поступки ворогам Заходу для правих сил — це шлях до загибелі. Це стосується України, а також Ізраїлю й Тайваню — трьох вільних націй, які йдуть на величезні жертви, захищаючись від тоталітарних режимів, таких як Росія, Іран і комуністичний Китай. Подібна ганебна поведінка, яку продемонстрував Трамп, неминуче має наслідки: у цьому випадку вона відштовхнула багатьох виборців правих поглядів і дозволила лівим силам скористатися ситуацією на свою користь.

---

Фото: The White House.